6 січня відзначаємо день народження Василя Стуса, якому безжальна доля відміряла так мало життєвих літ. Усього 47 років. За свої переконання, за свою позицію й боротьбу за права українського народу талановитого поета, правозахисника було неодноразово кинуто за ґрати, де й врешті навічно стих його голос. Проте Василь Стус на жодну хвилю не засумнівався у своїй правоті, не відступив і не пішов на компроміс із владою. Хоча за часів перебудови в нього була можливість підписати покаянного листа й вийти на волю.
Поетичний доробок поета досі цікавий українцям. Можливо, навіть нині більше, ніж будь-коли. Вірші, від яких колись відмовлялися радянські видавництва, які нищили табірні наглядачі, нині видаються, і головне - розкуповуються. А ще – на вірші Василя Стуса українці співають пісні: "Напевно, так і треба..." (Фіолет), "У цьому полі, синьому як льон..." (Тінь Сонця)
Немає коментарів:
Дописати коментар