Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, –
І ось, –дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.
Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) увійшов в українську літературу, як видатний поет і драматург. Він залишив нащадкам чимало своїх праць – поезія, драматичні повісті, публіцистика, переклади світових класиків. Автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один з найкращих продовжувачів справи корифеїв української літератури.
Олександр народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Слобожанщині. Дід по батькові – чумак, мати була з кріпаків. Тато все життя працював в Астрахані в рибному промислі. Початкову освіту Сашко здобував у місцевій школі, хоча читати його навчили ще з чотирьох років. “Науки не любив і школу згадую як катівню”, – так писав поет. Першого вірша склав у 9 років, а в 11 – читав напам’ять Шевченкового “Кобзаря”. Та смерть батька (втопився на тих же промислах) затьмарила безтурботне дитинство. Мати зосталася з трьома дітьми, та виростила їх, незважаючи на труднощі життя, у великій любові.
Читайте далі: Марися Тишкевич "Олександр Олесь. Живи, Україно!"
Немає коментарів:
Дописати коментар