(класна година в ДНЗ «Одеський центр ПТО»)
Голод 33-го…
Моторошно стає від цього словосполучення, у якому сила-силенна смертей і чорного горя. А ще - божевілля, вбивства, канібалізм... Це страшні поняття, які стають можливими, коли у людини від голоду затьмарюється свідомість і вона втрачає людську подобу. Радянська влада вчинила це масове знищення наших співвітчизників продумано й цілеспрямовано, лише для того, щоб витравити, виморити український дух, зламати опір, знищити прагнення до свободи.
Учні-першокурсники групи №13 знають про цю трагедію в історії рідного народу, тому на класній годині, приуроченій вшануванню жертв геноциду, розповідали окремі історії про людські долі у пекельному 33-му. Історії жахливі, одна болючіша іншої. Кожна нестерпно ятрить серце. Зокрема, Віталій Сальгус переповідав почуту від знайомих історію животіння матері з донькою завдяки котові, який полював на мишей, щурів, горобців, а їм вдавалося щось у нього, теж знесиленого, відібрати. Зрештою, коли вмерли усі, їх утрьох поховали в одній могилці.
Скільки б років не минуло, НІКОЛИ не маємо права забувати про мільйони замордованих штучним голодом українців, мільйони ненароджених діток.
У пам’ять про невинно загублені душі учні запалили лампадки.
Немає коментарів:
Дописати коментар