«З ДУШІ У ДУШУ, ІЗ МОВИ В МОВУ…»

          Я люблю українську мову не лише як предмет, який викладаю в Одеському центрі ПТО впродовж шістнадцяти років. Я її просто люблю! Вона для мене – найкраща! І не тільки тому, що справді багата, мелодійна, неповторна, а, передусім, тому, що рідна, батьківська, дорога серцю. Мабуть, тому моя щира закоханість в українське слово передається учням. Я відчуваю, що вони довіряють мені, і надзвичайно ціную це почуття. 

       Розуміючи, як багато значить мова для народу та держави, дуже відповідально ставлюся до участі моїх вихованців у найпрестижніших мовних конкурсах – Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика та Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Щоденно, крок за кроком, «з душі у душу» передаю мовні знання і вміння, творчі компетенції тим учням, які бажають разом зі мною вивчати мову, піднімати її престижність, доводити власним прикладом необхідність її самостійного повнокровного життя. 

             Коли дбаєш, в першу чергу, про справу, а не про славу, то й результат не забариться – і успіх неодмінно буде. Яскраве підтвердження цьому – наші майже щорічні високі досягнення: 10 переможних місць на обласному етапі та 1-не – на всеукраїнському. 

        Безмежно вдячна своїм учням за довір'я, за наполегливу працю, за відповідальність. Їхня повага до мови – моя найкраща нагорода, їхні знання – мої найвищі досягнення. Я впевнена, що вони завжди берегтимуть українське слово і в серці, і на вустах.