ЗУСТРІЧ З ВЕТЕРАНОМ

В атаку йшли не ради нагород,
Скалічені страждали в медсанбатах…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
Д. Луценко

         5 травня 2015року, напередодні святкування 70-річчя Дня Великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, у ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» відбулася зустріч з ветераном, учасником бойових дій, інвалідом війни Сморчковим Іваном Олексійовичем.
        У світлому й затишному кабінеті української словесності зібралися бажаючі учні груп №1, №3, №4, №8 зі своїми майстрами в/н та класними керівниками, щоби послухати спогади людини, яка не лише була очевидцем тих подій, але й брала у них безпосередню участь.
        Іван Олексійович розповів про свій бойовий шлях, про тернисті стежки сирітської долі. Залишившись у 12 років без батьків, він став «сином полку». «Це було під Сталінградом, - пригадує він.- Я носив боєприпаси бійцям, добував інформацію, виконував різні доручення, на які здатна дитина». Пізніше його було тяжко поранено й контужено, цілий тиждень він не приходив до тями, від тих ушкоджень страждає і досі. Але сила духу і міцність характеру не дали хлопцеві зламатися. Після війни він продовжив навчання у школі, далі – у технікумі, а вищу освіту здобув у Московському інституті залізничного транспорту. Після успішного складання державних іспитів був направлений до Одеси, де і мешкає нині.
          Поспілкувавшись деякий час з Іваном Олексійовичем, послухавши його воєнні й життєві історії, розумієш, що це людина, якою варто захоплюватися, з якої треба брати приклад сьогоднішнім   юнакам. У свої 85 років він спортивний, підтягнутий, бадьорий та сповнений оптимізму. Честь і хвала дорогому ветерану!
          Учні з цікавістю слухали поважного гостя, але бажали висловитися й самі. Дівчатка з групи №1 презентували поетичну композицію «Лірика воєнних літ». Гончар Валерія, Сапожнікова Віолета, Воронко Вікторія, Крижановська Анастасія, Жосан Олена продекламували вірші К. Симонова, Р. Рождественського, П. Воронька, Д.Луценка та ін..
         Усі разом – викладачі та учні – подякували ветерану за його особистий внесок у наближення Перемоги, побажали здоров’я, витримки. А організатор заходу - Ладиженська С.В. – вручила Івану Олексійовичу букет червоних тюльпанів та солодощі.
         У свою чергу ветеран дав учням мудру й вічну настанову – «Любити країну, у якій живемо, поважати її історію, і завжди вірити у її Перемогу».
          Це була настільки зворушлива розмова, що навіть після її закінчення учні не поспішали розходитися, а деякі викладачі, пригадуючи, витирали сльози. Те, що було почуто, залишиться назавжди у пам’яті юних сердець.
           Велика Перемога, її ціна, загиблі герої, сивочолі ветерани – пам’ятаймо про це, і не лише у роковини свята, але й щодня.