Андрій М'ястківський. Оповідання "ВЕЛИКДЕНЬ "

 

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт.
Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня...
От урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!»
Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш» І сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:
—  Христос воскрес!
Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.
Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і прокажімо:
—  Христос воскрес!
Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.
Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!»                     
А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину воскрес!»

«Поезія – це свято, як любов…»

 

    

Напередодні Дня народження Ліни Костенко влаштували з третьокурсниками Одеського центру ПТО поетичні онлайн-посиденьки «Поезія – це свято, як любов…». Такі життєві, геніально прості вірші близькі кожному, а тому читати їх – велике задоволення.

#вітаємо_Ліну_Костенко 

#читаємо_Ліну_Костенко  

#позакласна_робота

Арт-проєкт "Обличчя Кобзаря сьогодні"

У Шевченківські  березневі дні  2023 року учні першого курсу Одеського центру ПТО шукали в інтернеті меми на Тараса Шевченка. Знайшли їх чимало. Українці люблять і цінують свого Пророка, надихаються його словами. Саме тому він завжди з нами поруч, завжди сучасний і потрібний. Ми бачимо його з шинами на Майдані, у лавах ЗСУ, у сучасному одязі з музичними інструментами, рятівником, космонавтом та в інших образах...  Найбільш уподобані меми увійшли до відеоролика "Обличчя Кобзаря сьогодні".

П'ять цитат Шевченка

https://uain.press/photos/shevchenko-22238

Тарас Шевченко як символ нації

https://uain.press/blogs/taras-shevchenko-yak-symvol-natsiyi-1191845

Тарас Шевченко - художник слова та пензля
 https://uain.press/blogs/taras-shevchenko-hudozhnik-slova-ta-penzlya-1006321

Ликера Полусмак - останнє кохання Шевченка

https://uain.press/blogs/likera-polusmak-ostannye-kohannya-tarasa-shevchenka-21349

Леся Українка й Одеса

     Цьогоріч виповнюється 152 роки з дня народження української письменниці, поетеси, перекладачки та культурної діячки Лесі Українки, яка народилася 25 лютого 1871 року у місті Новоград-Волинський (нині Звягель) на Житомирщині. 

    Не менше 20 разів Леся Українка відвідувала й наше рідне місто Одесу. Любила Одесу, лагідне море, лимани, гаряче сонце й привітних людей. Залишила чимало спогадів про це в листах та в літературних творах.

    Поговорили про це зі здобувачами освіти Одеський центр ПТО на Літературно-краєзнавчій зустрічі "Леся й Одеса" до річниці від дня народження Лесі Українки.

https://youtu.be/es381lbYV1k

Мова про українську мову

 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, відбулася щира розмова зі здобувачами освіти Одеського центру ПТО "Мова про українську мову". Говорили про нашу солов'їну. Чому її так називають, у чому її унікальність, чим вона багатша за інші. Також зачепили моменти розвитку й поширення мови, відчутні зміни у ставленні до неї. Хтось зізнавався у любові до мови, дехто ділився кроками в освоєнні та переході в спілкуванні на українську. Бесіда вийшла довга і відверта. Нею і про Неї. Хай буде й надалі так. 

Не проходь мимо мови,

Мов не знаєш її!

Мов до неї хоч слово,

Але слово - ЇЇ.

Олекса Різників "Рідна мова" 1989

Михайль Семенко - представник "Нової генерації"

 У плеяді авторів Розстріляного Відродження Михайль Семенко – постать у культурі, яка збуджувала та продовжує збуджувати не тільки поціновувачів модерної естетики, а цілі епохи. Семенко є автором не лише образів і поезій, але організацій. Таких, як “Аспанфут” (“Асоціація панфутуристів”) або “Нова генерація”.

Уплив скандального митця, у житті якого шлейф провокації та гармидеру часто підмінював висновки про його мистецтво (сучасники нерідко не могли пригадати Семенкових віршів), такий значний, що, ніби на противагу естетиці його “генерації”, в Івано-Франківську в середині 1990-х мало виникнути мистецьке угруповання “Нова дегенерація”. Семенко “проповідував” “смерть мистецтва”. А ми, митці які жили й творили, майже через сторіччя по Михайлю, прогулюючись із канадським редактором Адріяном Івахівим вночі Андріївським узвозом говорили про смерть видавничої літератури і літератури зокрема в звичних формах.

Гортаючи журнал “Термінус”, в якому світлини вже більше не слугували як звичні ілюстрації до віршів, а становили повнозначну частину від літературного тла. Як і Михайль Семенко, який відчував народження чогось, якогось можливо нового відношення до функцій літератури та її природи, ми були не далекі від істини. Як й у разі з панфутуристом, ми прогадали: література зберегла свої “канонічні” обриси, жанри та методики навіть у ХХІ сторіччі. Та щось все-таки змінилося: настала ера світової мережі Інтернет, і гідність, якість та сакральність текстів, що творилися “на віки” змінилися, деградувавши (вирісши?) до рівня звичайної привітальної есемески.

Щось схоже трапилося і в мистецтві Михайля Семенка, і з самим Семенком: народжений творити видатну ліричну поезію штибу Тичини, він, усотавши дух часу та його конфлікту, став співцем панфутуристичного пошуку нової форми штибу російського панфутуризму Ігоря Сєверянина. Унаслідок футуризм Михайля не такий плакатний, як і Володимира Маяковського, але й не такий первинно-оригінальний.

Читайте далі:  Василь Квітка "Михайль Семенко. Погляд у рухливу прірву майбутнього" https://uain.press/blogs/1270981-1270981

Євген Плужник. До річниці народження українського письменника

 

Впало – ставай до стінки! –
Сперся плечем на ґанок…
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив – нагана наставив…
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок – на ранок
Хліба нема у жінки…
Ґанок.
Труп біля стінки.

Перша – прикметна, і водночас символічна ознака Плужникової біографії – місце його народження. Він народився в слободі Кантемирівці на Воронежчині 26 грудня 1898 року. Такий унікум – походження українського митця з Росії, здавалося б знайде відгук лише наприкінці сторіччя (лідер легендарного українського рокгурту “ВВ” Олег Скрипка також народився на чужині, у Казахстані). Одначе, для Плужникових часів воно не було вповні так: Воронежчина раніше входила до складу Слобідської України (дід Чехова Павло Єгорович також походив із тих країв), і, отже, Плужникові пращури – також українці.

Від діда-прадіда Євген Плужник успадкував українську мову, звичаї, пісні та покликання: батько поета, Павло Васильович, походив з Полтавщини – нашої Еллади, історичної батьківщини великих митців. Мати була донькою купця з Воронежчини. Немає достеменних свідчень, що вона була росіянкою, літопис історії не знає ні її імені, ні років життя. Здається, у родині було восьмеро дітей, та нам відомі лише шестеро: Ганна, Марія, Іван, Георгій, Василь та наймолодший, майбутній поет Євген. Мати хворіла на сухоти, тож всі її діти успадкували цю страшну та невиліковну в ті часи недугу. Очевидно змалку Євген Плужник успадкував певний стоїцизм (який, викохавши в поетові нездатність до зміни поглядів, спричинив його загибель) та любов до невибагливого способу життя.

Заледве Євгенові виповнилося сім, як померла мати. То була ще одна ознака із самого дитинства поета, яка безпосередньо вплине на подальші драматичні колізії його життя. Попри матеріальну скруту, усі діти виростали особистостями, аж до різниці в політичних уподобаннях – були серед Плужників і монархіст, і самостійник, і ліберал, і анархіст, і соціал-демократ Євген. Тож тема ворожнечі між найближчими родичами, злий фатум непорозуміння між українцями наскрізно протинатиме всю Євгенову поезію.

Євген Плужник спочатку вчився в Кантемирівці, потім – у Воронезькій гімназії, з якої його було виключено. Надалі навчався вже в Богуславській гімназії (де й Михайло Шолохов пізніше, Плужник перекладе його “Тихий Дон”). Історія з виключенням повторилася ще раз. В один із днів Євгенові Плужникові набридло навчання, він придбав ящик цукерок, зачинився вдома, оточений книжками. Тоді ж у майбутнього великого поета з’явилося ще одне уподобання – сінематограф. Невдовзі він опинився вже в Ростовській гімназії. Зрештою, Плужник за десять літ опанував таки курс класичної гімназії, розрахований на вісім років. В останній з гімназій, у Боброві, 1918 року, на 20-му році життя, один із викладачів напророчив Євгенові, цьому непоказному сіромасі в усіх предметах, крім літератури, гучне майбутнє літератора.

Читайте далі: https://uain.press/blogs/1231802-1231802 

До дня народження Олександра Олеся (Кандиби)

Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, –
І ось, –дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.

Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) увійшов в українську літературу, як видатний поет і драматург. Він залишив нащадкам чимало своїх праць – поезія, драматичні повісті, публіцистика, переклади світових класиків. Автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один з найкращих продовжувачів справи корифеїв української літератури.

Олександр народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Слобожанщині. Дід по батькові – чумак, мати була з кріпаків. Тато все життя працював в Астрахані в рибному промислі. Початкову освіту Сашко здобував у місцевій школі, хоча читати його навчили ще з чотирьох років. “Науки не любив і школу згадую як катівню”, – так писав поет. Першого вірша склав у 9 років, а в 11 – читав напам’ять Шевченкового “Кобзаря”. Та смерть батька (втопився на тих же промислах) затьмарила безтурботне дитинство. Мати зосталася з трьома дітьми, та виростила їх, незважаючи на труднощі життя, у великій любові.

Читайте далі: Марися Тишкевич "Олександр Олесь. Живи, Україно!" 

https://uain.press/blogs/1124318-1124318

Григору Тютюннику - 91

Григір Тютюнник увійшов в українську літературу як автор невеличких новел, в яких описував життя селян у повоєнні роки. Життя, яке сповнене сирітства, недолі, злиднів, принижень та страждань. Та й сам автор зазнав ще змалечку гіркої долі. Письменник Володимир Дрозд зазначив: “Тютюнник набагато випередив свій час і сказав у кращих новелах чимало з того, до розуміння чого ми лише тепер підійшли”.

Григір народився на Полтавщині в селі Шилівка 5 грудня 1931. Батьки були селянами, чи як говорилося тоді – колгоспники. Зі спогадів письменника:

“У тридцять третьому році сімейство наше пухло з голоду, а дід, батько мого батька, Василь Феодулович Тютюнник, помер – ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила). А я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав…”

Читайте далі: Мар'яна Шевелєва "Григір Тютюнник - сплюндрована доля, отруєне життя"  https://uain.press/blogs/1124598-1124598

Ходили ми на "Кайдашів"...

Тільки закінчили з першокурсниками вивчення повісті І.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", а сьогодні вже дивилися в Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька виставу "Кайдаші". Театральне закріплення вивченого, так би мовити.

І купа вражень!

 

Літературна дискусія "Спочатку було слово..."

 У той час, коли Збройні сили України боронять нашу неньку від загарбників на фронтах, ми працюємо словом, як зброєю, на нашій освітянській передовій.

Популяризація певної інформації – коли це впливає позитивно, а коли негативно? Як уникнути маніпулювання? Що треба знати, щоб не піддатися руйнівному впливу зайвої інформаці? Як відрізнити пропаганду від звичайного переконування?

Ці питання  сьогодні обговорювали зі здобувачами освіти Одеського центру ПТО. У межах Тижня української мови та літератури було проведено важливий захід - дискусія стосовно сили Слова як важеля пропаганди.

Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика-2022

Небайдужі до українського слова старанно вивчають його  на уроках і самотужки. Щоби покращити знання учнів, я завжди раджу їм брати участь у різних конкурсах та олімпіадах із предмета. Адже саме так, працюючи над поставленими завданнями, краще розумієш, що добре знаєш, а на що треба з'ясувати. Тоді світ вивчення мови стає більш окресленим, а процес – усвідомленим.

Перевірити свої знання з української мови, змагаючись між собою на І етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, виявили бажання майже шість десятків учнів Одеського центру ПТО.

Важливо, щоб кожен учасник Конкурсу отримав, насамперед, відчуття впевненості у власних силах, задоволення від роботи і, звісно, бажання перемагати.

Українська – мова ПЕРЕМОГИ!

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності -2022

 

Який чудовий був сьогодні текст радіодиктанту! Такі щемні слова про рідний дім, його запахи, звуки, відчуття. Те місце, яке є нам затишком і захистом. Ми, українці, нині особливо його цінуємо, бо розуміємо, як то втрачати. У той же час у тексті авторки Ірини Цілик присутня залізна впевненість, що все буде гаразд, і домівки зустрінуть своїх господарів, і між ними ще відбудеться одкровенна розмова…

Ми писали диктант з учнями та педпрацівниками Одеський центр ПТО за допомогою гугл-міту, що дало нам можливість дивитися трансляцію про подію наживо. А ще ж ми дуже хотіли бачити неперевершену Аду Роговцеву, яку так любимо й поважаємо.

Тренінг із культури мовлення «Відчуй смак української мови».

 

У кожного з нас своя стежка до української мови. Хтось нею вимовив свої перші слова, а хтось починає її вчити лише віднедавна. Помилки у мовленні роблять і ті, і інші. Однак хочеться говорити так, щоб будь-які, навіть побутові розмови, звучали правильно, а значить – приємно, мелодійно. Працювати над цим можна й треба. Зрештою, це просто цікаво.

Сьогодні ми провели для учнів Одеський центр ПТО тренінг із культури мовлення «Відчуй смак української мови».

Завдяки добірці інфографіки від інтернет-платформи «Український інтерес» попрацювали над паронімами, повправлялися з поширеними помилками у вживанні слів. А ще, за допомогою Лепетуна з освітнього сайту «Мова – ДНК нації», влаштували невелике змагання між учнями в категоріях «наголоси», «уживання фразеологізмів» тощо.

Упевнена, що кожен, хто брав участь у тренінгу чи бодай був присутній, запам’ятав певні важливі моменти для спілкування, підвищив рівень власної культури мовлення. Це важливо для всіх.

Творчий вечір "Я люблю твої очі у мрії..."

https://youtu.be/H8DkVXbTVAM

Сьогодні викладачі української мови та літератури разом зі здобувачами освіти Одеський центр ПТО налаштувавшись на ліричний лад після повітряної тривоги, провели Творчий вечір «Я люблю твої очі у мрії…».

Цей літературний захід був присвячений 110–ій річниці від дня народження українського поета-пісняра Андрія Малишка.

На онлайн-гостини до мрійливого поета-романтика, якого більшість знає як автора «Пісні про рушник» або «Рідна мати моя», зібралося чимало учнів і педагогічних працівників.

Ми декламували улюблені вірші, співали (точніше, підспівували) пісні на слова Малишка, згадували цікаві факти його життєвого шляху.

Ось так музично-поетично розпочався в нас Тиждень української мови та літератури.