Юрій Клен: Життя - як дим: його рука не вловить
(Марися Тишкевич)
Юрій Клен – один із українських неокласиків, який став живим мостом між репресованими митцями та творцями-діаспорянами. Він непересічна постать у нашій літературі, один із символів українського Відродження. Хоча за походженням він був німець – Освальд-Еккард Бурґгардт – усе життя вважав себе українцем.
Майбутній поет народився в селі Сербинівці (нині Жмеринський район, що на Вінниччині) 4 жовтня 1891 року. Дід майбутнього поета був вихідцем із прусського Зольдіну, тому вдома розмовляли німецькою. Бурґгардти часто змінювали місце проживання, й хлопець здобував освіту то у Воронівці, то в містечку Славуті. Коли Освальду виповнилося 20 – він вступив на романо-германський відділ філологічного факультету Київського Університету святого Володимира, де здобув ґрунтовну освіту.
Коли розпочалася Перша світова Бурґгардта через німецьке підданство вислали на Кольський півострів. Про це він писав:
“Чотири роки відірваний ти від культурного життя. Чотири роки серед сніжних полів, дрімливих ялинових, з білими літніми ночами й довгими зимовими, в яких тремтіли миготливі блиски північного сяйва”.
Повернувшись до Києва в 1918 році, Освальд нарешті закінчив університет і став аспірантом дослідного інституту Української Академії наук. Водночас працював викладачем у Баришівському технікумі. Там разом із ним співпрацював Микола Зеров. Саме завдяки йому, Бурґгардт змінив ставлення до української поезії. Раніше вона здавалася йому не перспективною, тому перші твори він писав німецькою. Але занурившись у чудодійне та багатогранне українське слово, він до кінця життя писав українською.
У ті буремні часи по всій території України раз у раз вибухали селянські повстання, які жорстоко придушувалися тодішньою владою. Першими “до стінки” потрапили представники інтелігенції – Грицько Чупринка, Олександр Мурашко, Лев Симиренко й Микола Леонтович.
У 1921-му заґратували й Освальда, його схопили прямо на вулиці під час прогулянки. Перевернули всю квартиру, шукали якісь документи, зброю, допитували. Бурґгардт ніяк не міг второпати, що від нього хочуть. Згодом з’ясувалося, що в Баришівці готувалися до заколоту, але хтось зрадив і доніс на повстанців. Тому вся українська еліта опинилася в тюрмі.
Лише за місяць, після втручання журналіста й громадського діяча Володимира Короленка, Освальда відпустили.
Але з того часу посилився тиск на українських митців – Драй-Хмару постійно цькували, Микола Зеров перебував на допитах, Максима Рильського заарештували. Всі друзі, зрештою, опинялися в червоних лапах енкаведистів.
“Коли в 1931 році на деякий час заарештовано Рильського, я відчув, що коло звужується, що готується новий похід проти інтелігенції, і грозова хмара не мине на цей раз неокласиків”, – написав Клен.
Ці репресії змусили Бурґгардта емігрувати до Німеччини. Тут він остаточно усвідомив себе українським поетом. Твори – “Прокляті роки”, “Попіл імперій”, збірка “Каравели” – він присвятив своїм друзям. Майже всі його вірші пронизувала туга за Батьківщиною:
Ти втратив все, лише зірчасте небо, І де б ти не блукав, у кожнім краї
Мов плахту дорогу в дорогу взяв. Той самий напинається намет.
А що тобі бездомному ще треба? О, скрізь під рідним небом спочиває
Вже у дитинстві в ньому ти втопав. Жебрак, мандрівник, лицар і поет.
Джерело: https://uain.press/blogs/1104450-1104450
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
