понеділок, 27 квітня 2015 р.


                                       
                                     Урок-реквієм "ЧОРНИЙ БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ"

Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці.
Пам'ятники вознести
Їм треба у кожному серці!

      26 квітня в Україні відзначили скорботну дату - 29 років від дня найбільшої техногенної катастрофи світу - аварії на Чорнобильській атомній електростанції..
Ліквідатори пожежі та наслідків вибуху - це ті герої, які ціною власного життя і здоров'я рятували наше сьогодення. Перед ними та їхніми родинами ми у вічному боргу і маємо про це пам'ятати.
      З метою вшанування світлої пам'яті тих, кому вкоротило віку це рукотворне лихо, та з глибокою вдячністю до живих ліквідаторів у групі №10 (учні з вадами слуху) було проведено урок-реквієм "Чорний біль Чорнобиля".
     Викладач української мови та літератури Ладиженська С.В. розповіла про історію будівництва станції, її роль та особливості роботи. Разом з учнями (за допомогою сурдоперекладача) пригадали загальновідомі факти перебігу подій 26 квітня 1986 року. З альбому "Біль пекучий, чорний біль" (який створювався викладачем фізики Задорожною О.О. та викладачем літератури Ладиженською С.В. ще до 20-ліття трагедії на ЧАЕС) було зачитано деякі цифри, які стали одкровенням для учнів. Зокрема, приводилося порівняння, що за викидом у довкілля радіоактивних речовин вибух на ЧАЕС дорівнює 300 Хіросімам; у гасінні пожежі та приборкуванні наслідків взяли участь близько 600 тисяч ліквідаторів; майже 400 тисяч людей були переселені; забруднено близько 155 тисяч кв. м. території та інші статистичні дані. Але за цими сухими зведеннями - чорний людський невимовний біль, біль втрат рідних людей, біль розлуки з рідною домівкою, смерть у жахливих муках. Цей гіркий урок життя не можна забути.            Вклонімося перед пам'яттю тих, хто подолав смертоносне полум'я пожежі на ЧАЕС!!!
       




Закінчився урок-реквієм хвилиною мовчання.

неділя, 22 березня 2015 р.




 МОЛИТВА

Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам`ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Промінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині
Все минає - ридай не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай.

                                                                    Володимир Забаштанський