Квітці-Основ'яненку - 245

    Сьогодні, 29 листопада 2023 року, відзначаємо ювілейні 245 Григорію Квітці-Основ'яненку.

    Ревний захисник української мови. Автор першої сентиментальної повісті в українській літературі. Один із засновників Харківського професійного театру та перший його очільник. Меценат. Зокрема, чималу суму пожертвував на створення Інституту шляхетних панянок. Організатор відкриття Харківської губернської публічної бібліотеки. Член Товариства наук при Харківському університеті. Засновник журналу "Український Вісник", у якому друкував свої перші твори.

    Активний освітній, культурний, громадський діяч.

    Його могила на Холодногірському цвинтарі була знищена разом з іншими, коли в 1930 р. це кладовище перетворили на стадіон.

Утни, батьку, орле сизий!

Нехай я заплачу,

Нехай свою Україну

Я ще раз побачу.

Т. Шевченко "До Основ'яненка"

#Читаймо!

 

"Кожний вечір закінчуйте книгою"

  

     27 листопада відзначаємо 160-ліття від дня народження української письменниці Ольги Кобилянської. Прогресивна жінка, яка випередила свій час і сучасників. Борчиня за права жіноцтва. Авторка низки цікавих повістей, як-от "Людина", "Земля", "У неділю рано зілля копала".

    Героїні її новел - інтелігентні, талановиті, гармонійні жінки. Згадаймо хоча б "Меланхолійний вальс", який нині вивчаємо за шкільною програмою.

    "Кожний вечір закінчуйте книгою" - життєве правило Ольги Юліанівни. Добре було б і нам його дотримуватися.

#Читаймо!

Співцеві народного життя - 185 років

     

    Сьогодні ми з першокурсниками Одеський центр ПТО побували на чудовому заході в #бібліотеці37.

    Ця зустріч була присвячена Івану Нечую-Левицькому, якому 25 листопада відзначатимемо 185 років від дня народження.

    Чого тільки не придумали талановиті пані бібліотекарки, аби зацікавити, замотивувати та розважити нас! Захопливо переповідали сюжети відомих творів письменника: "Бурлачка", "Дві московки", "Микола Джеря"; демонстрували відеоролик про "співця народного життя". На "Кайдашевій сім'ї" зупинилися окремо, адже учні її нещодавно вивчали й навперебій хотіли похвалитися знаннями. До речі, на питання вікторини відповідали майже безпомилково (трішки собі балів додам за це).

    Усі ми від душі посміялися, дивлячись театралізовану сценку колоритної сварки Нечуєвих бабусь - Параски й Палажки, чиї ролі теж грали самі бібліотекарки - Лариса Решетняк та Тетяна Паніна.

    Насамкінець разом обговорили мову героїнь Івана Нечуя-Левицького, звернувши увагу на українську лайку. Зійшлися на тому, що якщо вже сваритися, то принаймні по-українськи. А краще - узагалі обходитися без грубого слова.

    #читаймо

    #позакласна_робота

Радіодиктант національної єдності

    

 На щастя, збираємося знову й знову, щоб писати Радіодиктант національної єдності в Одеський центр ПТО. У різні часи, навіть уже в різні дати, щоразу в різних локаціях, офлайн та онлайн... Проте незмінними залишаються хвилі Українського радіо та гуртування навколо мови.

    Родзинка цього року: у нашому відділенні наразі навчаються Шевченко, Франко й Кобзар. Вони теж сьогодні писали диктант.

#Радіодиктант #День_української_писемності_і_мови

Сергій Дмитрієв "Лист Подорожнього" (з книги "Вісті з минулого. Новели")

 

Чуєш, люба! Вчора я відпустив своє кохання. Воно довго й ображено стояло під дверима, а потім пішло.

Серце стислось від холодного жаху. Світ зник. Війнуло холодом. Густа кров протислась крізь скроні. Раз, два, три... Серце билось у вузьких коридорах безвиході.

Я знову жив. Без кохання.

Вчора бачив його. Під твоїм вікном. Воно стояло тихе й змарніле.

Не жени його, люба! Бо куди ж йому ще?! Скоро воно стане зовсім прозорим, а одного разу зникне у першому промені сонця.

А я, я так і живу. Без Кохання й без Тебе.

Тепер я напевне знаю, що вранці сходить сонце, а ввечері — місяць...

Андрій М'ястківський. Оповідання "ВЕЛИКДЕНЬ "

 

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт.
Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня...
От урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!»
Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш» І сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:
—  Христос воскрес!
Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.
Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і прокажімо:
—  Христос воскрес!
Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.
Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!»                     
А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину воскрес!»

«Поезія – це свято, як любов…»

 

    

Напередодні Дня народження Ліни Костенко влаштували з третьокурсниками Одеського центру ПТО поетичні онлайн-посиденьки «Поезія – це свято, як любов…». Такі життєві, геніально прості вірші близькі кожному, а тому читати їх – велике задоволення.

#вітаємо_Ліну_Костенко 

#читаємо_Ліну_Костенко  

#позакласна_робота

Арт-проєкт "Обличчя Кобзаря сьогодні"

У Шевченківські  березневі дні  2023 року учні першого курсу Одеського центру ПТО шукали в інтернеті меми на Тараса Шевченка. Знайшли їх чимало. Українці люблять і цінують свого Пророка, надихаються його словами. Саме тому він завжди з нами поруч, завжди сучасний і потрібний. Ми бачимо його з шинами на Майдані, у лавах ЗСУ, у сучасному одязі з музичними інструментами, рятівником, космонавтом та в інших образах...  Найбільш уподобані меми увійшли до відеоролика "Обличчя Кобзаря сьогодні".

П'ять цитат Шевченка

https://uain.press/photos/shevchenko-22238

Тарас Шевченко як символ нації

https://uain.press/blogs/taras-shevchenko-yak-symvol-natsiyi-1191845

Тарас Шевченко - художник слова та пензля
 https://uain.press/blogs/taras-shevchenko-hudozhnik-slova-ta-penzlya-1006321

Ликера Полусмак - останнє кохання Шевченка

https://uain.press/blogs/likera-polusmak-ostannye-kohannya-tarasa-shevchenka-21349

Леся Українка й Одеса

     Цьогоріч виповнюється 152 роки з дня народження української письменниці, поетеси, перекладачки та культурної діячки Лесі Українки, яка народилася 25 лютого 1871 року у місті Новоград-Волинський (нині Звягель) на Житомирщині. 

    Не менше 20 разів Леся Українка відвідувала й наше рідне місто Одесу. Любила Одесу, лагідне море, лимани, гаряче сонце й привітних людей. Залишила чимало спогадів про це в листах та в літературних творах.

    Поговорили про це зі здобувачами освіти Одеський центр ПТО на Літературно-краєзнавчій зустрічі "Леся й Одеса" до річниці від дня народження Лесі Українки.

https://youtu.be/es381lbYV1k

Мова про українську мову

 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, відбулася щира розмова зі здобувачами освіти Одеського центру ПТО "Мова про українську мову". Говорили про нашу солов'їну. Чому її так називають, у чому її унікальність, чим вона багатша за інші. Також зачепили моменти розвитку й поширення мови, відчутні зміни у ставленні до неї. Хтось зізнавався у любові до мови, дехто ділився кроками в освоєнні та переході в спілкуванні на українську. Бесіда вийшла довга і відверта. Нею і про Неї. Хай буде й надалі так. 

Не проходь мимо мови,

Мов не знаєш її!

Мов до неї хоч слово,

Але слово - ЇЇ.

Олекса Різників "Рідна мова" 1989

Михайль Семенко - представник "Нової генерації"

 У плеяді авторів Розстріляного Відродження Михайль Семенко – постать у культурі, яка збуджувала та продовжує збуджувати не тільки поціновувачів модерної естетики, а цілі епохи. Семенко є автором не лише образів і поезій, але організацій. Таких, як “Аспанфут” (“Асоціація панфутуристів”) або “Нова генерація”.

Уплив скандального митця, у житті якого шлейф провокації та гармидеру часто підмінював висновки про його мистецтво (сучасники нерідко не могли пригадати Семенкових віршів), такий значний, що, ніби на противагу естетиці його “генерації”, в Івано-Франківську в середині 1990-х мало виникнути мистецьке угруповання “Нова дегенерація”. Семенко “проповідував” “смерть мистецтва”. А ми, митці які жили й творили, майже через сторіччя по Михайлю, прогулюючись із канадським редактором Адріяном Івахівим вночі Андріївським узвозом говорили про смерть видавничої літератури і літератури зокрема в звичних формах.

Гортаючи журнал “Термінус”, в якому світлини вже більше не слугували як звичні ілюстрації до віршів, а становили повнозначну частину від літературного тла. Як і Михайль Семенко, який відчував народження чогось, якогось можливо нового відношення до функцій літератури та її природи, ми були не далекі від істини. Як й у разі з панфутуристом, ми прогадали: література зберегла свої “канонічні” обриси, жанри та методики навіть у ХХІ сторіччі. Та щось все-таки змінилося: настала ера світової мережі Інтернет, і гідність, якість та сакральність текстів, що творилися “на віки” змінилися, деградувавши (вирісши?) до рівня звичайної привітальної есемески.

Щось схоже трапилося і в мистецтві Михайля Семенка, і з самим Семенком: народжений творити видатну ліричну поезію штибу Тичини, він, усотавши дух часу та його конфлікту, став співцем панфутуристичного пошуку нової форми штибу російського панфутуризму Ігоря Сєверянина. Унаслідок футуризм Михайля не такий плакатний, як і Володимира Маяковського, але й не такий первинно-оригінальний.

Читайте далі:  Василь Квітка "Михайль Семенко. Погляд у рухливу прірву майбутнього" https://uain.press/blogs/1270981-1270981