"...Ніколи ніякий народ не погодиться з тим, щоб його мова була поглинута іншою мовою. Головне й основне завдання зараз полягає в тому, щоб широко запроваджувати нашу рідну мову в усі сфери життя, починаючи з дитячих ясел, через школи, училища, технікуми, інститути до виробництва... Великий, працелюбний, талановитий український народ гідний мати й свою багату, мелодійну мову, яку треба оберігати від усіх незгод як найдорожчу цінність людини." - Це слова київського інженера Василя Лобка, виголошені ним у промові на конференції 1963 року. Ті ж проблеми обговорюємо і через півстоліття.
Під час проведення в Одеському центрі ПТО Круглого столу (учасниками були групи №1 та №5) на тему: "Молодіжний рух за життя державної мови в Одесі" ставилися злободенні питання: чи оберігаємо мову ми самі? що можемо зробити задля її функціонування у повсякденні? як підняти престиж української мови у місті? і подібні.
Дискусія проходила жваво. Думки звучали різні - і позитивні, обнадійливі і, на жаль, не зовсім. Тому учасники вирішили продовжити збиратися за "круглим столом", аби рух за життя мови все ж вдалося започаткувати.
